| Головна » Статті » Гістологія |
| У розділі матеріалів: 18 Показано матеріалів: 1-18 |
|
Шлунок - мішкоподібне розширення травної трубки об'ємом 1,7-2,5
л, куди через стравохід потрапляє подрібнена і зволожена у ротовій
порожнині їжа. Шлунок розміщений у лівій верхній частині черевної
порожнини. |
|
Стравохід - відділ травної трубки довжиною близько
З0 см, який зв'язує глотку з порожниною шлунка. Розміщений стравохід між
шостим шийним і одинадцятим грудним хребцями; його стінка утворена
трьома оболонками: слизовою, м'язовою і адвентиційною або серозною. |
|
Глотка (горло) - конусоподібний канал довжиною 12-14 см, що
сполучає ротову порожнину зі стравоходом. У глотці перетинаються травний
і повітроносний шляхи. Стінка глотки побудована з трьох оболонок -
слизової з підслизовою основою, м'язової та адвентиційної. Розрізняють
три частини глотки - носову(носоглотку), ротову(ротоглотку) та гортанну. |
|
|
|
Передній відділ включає в себе ротову порожнину з усіма її структурними
утвореннями, глотку і стравохід. До похідних ротової порожнини
відносяться губи, щоки, ясна, тверде і м'яке піднебіння, язик,
мигдалики, слинні залози, зуби. Тут знаходиться також орган смаку. |
|
Травленням називаються процеси хімічної та механічної обробки їжі з
подальшим всмоктуванням продуктів розщеплення її, що відбуваються
послідовно в різних відділах травної трубки. Травна система об'єднує низку органів, які у своїй сукупності забезпечують засвоєння організмом із зовнішнього середовища речовин, необхідних для реалізації його пластичних та енергетичних потреб. |
|
Носова порожнина складається з присінка і власне носової порожнини, яка включає дихальну і нюхову області. |
|
Механізм очищення слизової оболонки повітроносних шляхів від частинок
пилу і мікроорганізмів, які осідають на її поверхні при проходженні
повітря ( 10 000 л щодоби). |
|
Епітелій повітроносних шляхів (респіраторний) -
одношаровий багаторядний призматичний (в найдистальніших відділах -
кубічний) війчастий. У людини в ньому виявляються клітини семи основних типів: 1) війчастий; 2) келихоподібний; 3) вставні - низькі (базальні) і високі (проміжні); 4) щіточкові; 5) бронхіолярні екзокриноцити (клітини Клара); 6) ендокринні; 7) дендритні (клітини Лангерганса). |
|
Повітроносні шляхи поділяються на позалегеневі і внутрішньолегеневі. Позалегеневі повітроносні шляхи включають носову порожнину, носоглотку, гортань, трахею і позалегеневі бронхи; Внутрішньолегеневі - бронхи і термінальні бронхіоли. |
|
Органи дихальної системи забезпечують: 1) дихальну функцію (зовнішнє дихання) , яка полягає в обміні газами між кров'ю і повітрям, що вдихається. При цьому кисень з повітря потрапляє у кров, а вуглекислий газ видаляється з крові у повітря. Газообмін здійснюється в альвеолах легень. Ця частина дихального апарату відома як респіраторний відділ. 2) Недихальні функції. |
|
Шкіра побудована з епідермісу (надшкір'я), дерми (власне шкіри) та
гіподерми (підшкірної жирової клітковини). Загальна площа поверхні шкіри
дорослої людини становить близько 1,5-2 м2. Товщина шкіри у різних
частинах тіла коливається від 0,5 до 5 мм. Похідними шкіри є сальні, потові і грудні залози, волосся, нігті. |
|
Надниркова залоза - парний ендокринний орган, розміщений над верхнім
полюсом нирки. Маса кожної надниркової залози 6-7 г, форма трикутна або
півмісяцева, з увігнутою основою, розміри - 5x3x1 см. |
|
Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea). У людини є чотири
(рідше – дві чи п’ять) прищитоподібні залози. Вони розміщені на задній
поверхні щитоподібної залози, під спільною сполучнотканинною капсулою.
Це органи овальної форми, розмірами 6x3x2 мм, масою 35-50 мг кожний. |
|
Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) - периферійний орган
ендокринної системи, який регулює основний обмін організму, а також
забезпечує кальцієвий гомеостаз крові. Розміщена на передній поверхні
щитоподібного і перснеподібного хрящів гортані, а також другого і
третього кілець трахеї. Маса залози 20-30 г, вона складається з двох
часток полігональної форми, з'єднаних перешийком. Вона є найбільшою з
ендокринних залоз організму, розміри кожної частки 7x3x2 см. |
|
Мозочок (cerebellum) є вищим центром рівноваги і координації рухів тіла, який
забезпечує підтримання тонусу м'язів. Мозочок складається із двох півкуль, на
поверхні яких лежить сіра речовина (кора мозочка), а в глибині - біла речовина
та підкоркові ядра. Маса мозочка людини становить 120-150 г, об'єм близько 160
см3. Площа поверхні кори досягає 850 см2, що відповідає
50 % площі кори великого мозку. Завдяки наявності поверхневих звивин і
чергування сірої та білої речовини на сагітальному розрізі мозочка утворюється
характерний малюнок, так зване дерево життя. |
|
Дисоційована ендокринна система складається з ізольованих ендокриноцитів, розсіяних у переважній більшості органів і систем організму, що виявляються при використання спеціальних методів забарвлення (зокрема, солей срібла). Клітини ДЕС розташовуються поодинці або дрібними групами. Значна їх кількість знаходиться в слизових оболонках різних органів і пов'язаних з ними залозах. Вони особливо численні в травному тракті (гастроентеропанкреатична система). |
|
Епіфіз (шишкоподібне тіло, epiphysis cerebri, corpus pineale) - нейроендокринний орган, що отримує інформацію з нервової і ендокринної систем, яка інтегрується в ньому та регулює активність його клітин - пінеалоцитів. Він є центральним органом ендокринної системи, який забезпечує регуляцію фотоперіодичності роботи органів і систем організму, насамперед його циркадних ритмів (коливання активності клітин у зв'язку зі зміною дня і ночі), а також регуляцію діяльності статевої системи. |