Головна » Статті » Гістологія » Травна система

Передній відділ травної системи. Ротова порожнина. органи ротової порожнини. Ч1
Передній відділ включає в себе ротову порожнину з усіма її структурними утвореннями, глотку і стравохід. До похідних ротової порожнини відносяться губи, щоки, ясна, тверде і м'яке піднебіння, язик, мигдалики, слинні залози, зуби. Тут знаходиться також орган смаку.

Головні ендокриноцити травного тракту

Тип клітин і їх локалізаціяГормон, що продукується Основна дія
А -клітини (шлунок)ГлюкагонПечінковий глікогеноліз
G -клітини (пілорична частина шлунку)
Гастрін
Енкефалін
Стимуляція секреції пепсиногену , соляної кислоти в шлунку і моторики шлунка. Медіація болю
S -клітини (тонка кишка)СекретинСекреція бікарбонатів і води в підшлунковій залозі і жовчних шляхах
К- клітини (тонка кишка)
GIР- гастроінгібіруючий поліпептидГальмування секреції соляної кислоти в шлунку
L -клітини (тонка кишка)Глюкагоноподобна речовина (гліцентин)Печінковий глікогеноліз
i -клітини (тонка кишка)ХолецистокінінСекреція ферментів підшлункової залози, скорочення жовчного міхура
D -клітини (пілорична частина шлунка, дванадцатипала кишка) Соматостатин
Інгибування синтезу білка, місцеве гальмування інших ендокриноцитів
Мо -клітини (тонкий кишечник)МотилінПосилення рухливості кишечника
Ес -клітини (травний тракт) Серотонін Регуляція всмоктування води і електролітів, посилення рухливості органів травної трубки

 Субстанція РМодуляція больової чутливості

 Мелатонін Регуляція фотоперіодичності функцій
D -клітини (травний тракт)
VІP - вазоактивний інтестинальний пептидСекреція іонів і води, підвищення рухливості кишечника, зниження артеріального тиску, вазоделатація, стимуляція секреції в підшлунковій залозі
Р -клітини (шлунково-кишковий тракт) БомбезинПосилення секреції соляної кислоти і панкреатичного соку, скорочення ГМК у жовчному міхурі
CL -клітини (тіло і дно фундальних залоз )ГістамінПосилення активності панетовских клітин і соляної кислоти
РР-клітини (пілорична частина шлунку) Панкреатичний поліпептидІнгібує синтез білка

Основна механічна функція переднього відділу визначає особливості його будови. Зокрема, для переднього відділу характерна наявність в слизовій оболонці багатошарового плоского епітелію, який захищає від пошкоджень сполучну тканину, що знаходиться нижче. Крім того, в передньому відділі травної системи може відбуватися початкова хімічна обробка вуглеводів їжі амілазою і мальтазою слини. Деякі органи переднього відділу травної трубки беруть участь у забезпеченні захисної функції.

Порожнина рота
Ротова порожнина - частина переднього відділу травної трубки.

Функції:
•    механічна обробка;
•    дегустація;
•    первинна хімічна обробка їжі;
•    органи ротової порожнини беруть участь в акті артикуляції (звукотворенні);
•    часткове знезараження поживних речовин від хвороботворчих мікроорганізмів

Присінок ротової порожнини спереду обмежений губами і щоками, ззаду - яснами і зубами.
Власне ротова порожнина спереду обмежена яснами і зубами, ззаду вона переходить у глотку.

У ротовій порожнині розміщений язик, сюди впадають вивідні протоки великих та малих слинних залоз.
На межі ротової порожнини з носовою частиною глотки розміщені скупчення лімфоїдних елементів - мигдалики, які формують лімфоепітеліальне глоткове кільце Пирогова-Вальдейєра.

Слизової оболонка порожнини рота:
1) епітелій - товстий (200 - 600 мкм) багатошаровий плоский незроговілий або зроговілий (в ділянках, що зазнають підвищеного механічного навантаження - на дорсальній поверхні язика(у складі його ниткоподібних сосочків), твердому піднебінні, яснах), має високу здатність до регенерації. У його пласті постійно зустрічаються неепітеліальні клітини - лейкоцити (переважно лімфоцити) і три типи відросчатих клітин - меланоцити, клітини Лангерганса і Меркеля;
2) власна пластинка утворює сосочки, що вдаються в епітелій; зазвичай вони тим вище, чим більше механічне навантаження;  сприяють зміцненню контакту між епітелієм і сполучною тканиною слизової оболонки. Пухка сполучна тканина пронизана густою сіткою гемокапілярів.
3) м'язова пластинка відсутня або слабко розвинена;
4) підслизова основа в деяких ділянках відсутня (дорсальна і бічна поверхні язика, ясна, тверде піднебіння - частково). Прикріплює слизову оболонку до нижчележачих м'язів або кісткок, виконує опорну функцію; містить кінцеві відділи дрібних (найчастіше змішаних) слинних залоз, великі судини, нерви.

Слизова оболонка на губах, щоках, нижній поверхні язика, у складі м'якого піднебіння та язичка розташована на добре вираженій сполучнотканинній підслизовій основі, яка забезпечує зміщуваність слизової оболонки щодо тканин, розміщених глибше. У яснах, верхній та бічній поверхнях язика, твердому піднебінні немає підслизової основи, слизова оболонка тут зрощена або безпосередньо з окістям (ясна, тверде піднебіння), або з перимізієм посмугованих м'язів (язик). Ця особливість будови зумовлює незміщуваність слизової оболонки названих структурних компонентів ротової порожнини щодо тканин, які лежать глибше. Особливістю рельєфу слизової оболонки ротової порожнини в ділянках локалізації мигдаликів є щілиноподібні складки - крипти.

Наявність безлічі дрібних кровоносних судин, що лежать поверхнево і просвічують через епітелій, надає слизовій оболонці характетерний рожевий колір. Добре зволожений епітелій здатний пропускати багато речовин в ці судини, що часто використовується у лікарській практиці для введення ліків.

Губи

Губа - утвір, що прикриває вхід у ротову порожнину, в основі якого лежить посмугована м'язова тканина. Губа є зоною переходу шкірного покриву в слизову оболонку травного тракту. Складається з трьох відділів - шкірного, проміжного і слизового; її основу складає поперечнопосмугована м'язова тканина колового м'яза рота.

1. Шкірний відділ має будову аналогічну шкірі; вистелений багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, містить волосся, кінцеві секреторні відділи потових і сальних залоз. У дерму вплітаються м'язові волокна, забезпечуючи рухливість. Епітелій цій частині розташований на базальній мембрані; під мембраною лежить пухка волокниста сполучна тканина, що утворює високі сосочки, які вдаються в епітелій.
2. Проміжний відділ (червона облямівка) – розрізняють дві зони: зовнішню гладку та внутрішню ворсинчасту.
  • Зовнішня зона (гладка) - зроговілий епітелій витончений, прозорий; волосся, потові залози зникають, зберігаються лише вільні сальні залози, які самостійно відкриваються на поверхні епітелію. Їх більше у верхній губі, особливо в області кута рота. Власна пластинка слизової оболонки є продовженням сполучнотканинної частини шкіри; сосочки її в цій зоні невисокі.
  • Внутрішня зона (ворсинчаста) проміжної поверхні губи новонароджених дітей вкрита епітеліальними виростами, що мають назву ворсинок. З віком ці ворсинки поступово редукуються і стають непомітними. Епітелій внутрішньої зони перехідного відділу губи дорослої людини в 3-4 рази товще, ніж у зовнішній зоні, позбавлений рогового шару. Сальні залози тут, як правило, відсутні. Пухка волокниста сполучна тканина, яка лежить під епітелієм, вдаючись в епітелій, утворює дуже високі сосочки, в яких знаходяться численні капіляри. Циркулююча в них кров просвічує через епітелій і обумовлює червоний колір губи. Сосочки містять величезну кількість нервових закінчень, тому червоний край губи дуже чутливий.
3. Слизовий відділ - типова слизова оболонка, вистелена товстим багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. У клітинах поверхневого шару епітелію можна виявити невелику кількість зерен кератину. Епітеліальний пласт в слизовому відділі губи значно товщий, ніж в шкірному. Власна пластинка утворює високі сосочки(нижчі, ніж у перехідному відділі) та плавно переходить в підслизову основу, що примикає до м'язів і містить велику кількість судин, нерви, жирову тканину і кінцеві відділи змішаних (складні альвеолярно-трубчасті залози, що продукують слизово-білковий секрет, слизові клітини переважають) губних слинних залоз. Протоки залоз утворені багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, відкриваються вони на слизовій поверхні губи. М'язова пластинка слизової оболонки відсутня. У підслизовій основі слизового відділу губи розташовані артерії і обширне венозне сплетення, що розповсюджується і в червону частину губи.

Щока
Щока - шкірно-м'язовий утвір, який обмежує з боків присінок ротової порожнини і покритий зовні шкірою, а зсередини - слизовою оболонкою. Для дерми і підслизової основи характерна присутність жирової тканини і численних еластичних волокон.

Зовнішня (шкірна) поверхня щоки вкрита тонкою шкірою, основу щоки складає посмугована м'язова тканина.
На слизовій поверхні щоки розрізняють три зони: максилярну(верхня), мандибулярну (нижню) та проміжну.

Максилярна та мандибулярна зони мають будову подібну до будови слизової частини губи. Епітелій - багатошаровий плоский незроговілий, лежить на сполучній тканині власної пластинки Сосочки цього шару слизової оболонки невеликих розмірів. У цих областях добре виражена підслизова основа, в якій знаходиться велика кількість слинних залоз щоки. Найбільші з них лежать в області корінних зубів. У міру віддалення від ротового отвору залози розташовуються в більш глибоких шарах, тобто в товщі щічних м'язів і навіть зовні від них.У підслизовій основі, а також між пучками посмугованих м'язів щоки локалізована велика кількість малих слинних залоз із слизово-білковим типом секрету.

Проміжна зона - ділянка слизової оболонки шириною близько 10 мм, що тягнеться від кута рота до відростків нижньої щелепи. В ембріональному періоді та ранньому дитячому віці слизова оболонка утворює численні, великих розмірів ворсинки - такі ж, як і в перехідній частині губи. Відсутні слинні залози, є незначна кількість редукованих сальних залоз. На поверхні слизової оболонки щоки - на рівні других верхніх великих кутніх зубів - відкриваються вивідні протоки привушних слинних залоз.

З нижчележачими тканинами слизова оболонка щоки з'єднана за допомогою підслизової основи, в якій розташовується багато кровоносних судин і нервів. М'язова оболонка щоки утворена щічним м'язом, в товщі якого лежать щічні слинні залози з білково - слизовими і чисто слизовими секреторними відділами.
Проміжна зона щоки та перехідна частина губи є ділянкою контакту шкіри і слизової оболонки ротової ямки зародка, яка виникає в ембріогенезі у результаті зростання ембріональних закладок під час формування ротового отвору.

Ясна
Ясна — вкриті слизовою оболонкою кісткові вирости верхньої та нижньої щелеп, які облямовують зубні комірки.

Розрізняють вільну та прикріплену частини ясен.
•    Прикріплена частина відповідає ділянці ясен, зрощеній з окістям альвеолярних відростків і поверхнею шийки зуба.
•    Вільна частина прилягає до поверхні зуба, відмежовуючись від останньої ясенною кишенею.
•    Міжзубний ясенний сосочок - частина ясен, яка розміщена у проміжках між сусідніми зубами.

Ясна вистелені багатошаровим плоским незроговілим епітелієм (частково може підлягати зроговінню). Для епітеліоцитів ясен характерний високий вміст глікогену.

Власна пластинка представлена сполучною тканиною з високим вмістом колагенових та еластичних волокон, які міцно прикріплюють її до окістя альвеолярної кістки; є численні нервові закінчення. Поверхневий шар власної пластинки слизової оболонки утворює високі вузькі сосочки, що вростають в епітелій і зникають під епітелієм місця прикріплення до зуба. Глибокий шар власної пластинки безпосередньо переходить в окістя альвеолярних відростків. У сполучній тканині власної пластинки слизової оболонки місцями є великі скупчення тканинних базофілів. Основна речовина їх різко метахроматична, тобто містить у своєму складі значну кількість глікозаміногліканів.

Залози і підслизова основа та м’язова пластинка слизової оболонки відсутні. Слизова оболонка тут нерухомо зрощена з окістям альвеолярних відростків.

Ясна добре іннервовані. В епітелії знаходяться вільні нервові закінчення, а у власній пластинці слизової оболонки - інкапсульовані і неінкапсульовані нервові закінчення.

Біля шийки зуба епітелій ясен щільно зрощений з поверхнею зуба, обмежуючи при цьому щілинний простір, що має назву ясенної борозни. Глибина ясенної борозни становить 1-1,5 мм. Дном її є місце прикріплення епітелію до кутикули емалі шийки зуба, а стінками - поверхня шийки зуба і вільний край ясен. У разі відкладання у ясенній борозні солей та дії бактеріальних токсинів може відбуватися відшарування епітелію від поверхні зуба (руйнування епітеліального прикріплення) з утворенням так званої ясенної кишені. При цьому утворюються ворота для проникнення у простір зубної альвеоли мікроорганізмів, що зумовлюють пошкодження навколозубних тканин (парадонтоз).

Піднебіння

Піднебіння - це перегородка між носовою і ротовою порожнинами. Розрізняють тверде та м'яке піднебіння, останнє у своїй задній частині переходить у язичок.

Тверде піднебіння вкрите слизовою оболонкою, нерухомо зрощеною з окістям піднебінних кісток. Основою є кісткові пластинки, зрощені на серединній лінії з утворенням шва. З боку ротової порожнини тверде піднебіння вкрите слизовою оболонкою.

Епітелій - багатошаровий плоским незроговілим епітелієм, у який вростають високі сполучнотканинні сосочки власної пластинки.
Підслизова основа відсутня.
Власна пластинка слизової оболонки утворює сосочки, які вдаються в епітелій. У ній розташовані потужні пучки колагенових волокон, які сильно переплітаються між собою і вплітаються в окістя.

Топографічно у складі твердого піднебіння розрізняють чотири зони: жирову, залозисту, крайову та зону піднебінного шва.

Зона жирової тканини охоплює передню частину твердого піднебіння. Під слизовою оболонкою розміщена жирова клітковина, яка є аналогом підслизової основи інших ділянок ротової порожнини.

Залозиста зона займає задню частину твердого піднебіння. Між слизовою оболонкою та окістям кісткових пластинок локалізовані групи малих слинних залоз, що продукують слизовий секрет.

Крайова зона у вигляді дуги охоплює тверде піднебіння і є місцем переходу його слизової оболонки у ясна верхньої щелепи. У крайовій зоні слизова оболонка твердого піднебіння щільно зрощена з окістям основи альвеолярних відростків.

Зона піднебінного шва проходить уздовж серединної лінії твердого піднебіння. Слизова оболонка щільно зрощена з окістям кісткових пластинок. Епітелій у ділянці шва твердого піднебіння утворює характерні потовщення, що мають вигляд характерних тяжів, особливо добре розвинуті у дитячому віці: тоді вони представлені епітеліальними тільцями, складаються з концентрично нашарованих епітеліоцитів і досягають величини шпилькових головок.

Щільне зрощення слизової оболонки з окістям у ділянці шва та крайової зони зумовлює її нерухомість.

М’яке піднебіння - складка слизової оболонки з сухлжильно -м'язовою основою, яка відокремлює порожнину рота від глотки; є продовженням задньої частини твердого піднебіння, однак якщо в основі твердого піднебіння лежать кісткові пластинки, то м'яке піднебіння та язичок мають укриту слизовою оболонкою сухожильно-м'язову основу.

У слизовій оболонці м'якого піднебіння та язичка розрізняють дві поверхні - ротову і носову, а також перехідну зону. У плода і новонароджених дітей межа між цими поверхнями розташована на лінії згину слизової оболонки з носової поверхні на ротову. У дорослих ця межа зміщується у бік носової поверхні так, що весь язичок вкривається епітелієм, характерним для ротової порожнини.

Ротоглоткова поверхня (передня) слизової оболонки м'якого піднебіння та язичка вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. За нею розташовується сильно розвинений шар еластичних волокон. М'язова пластинка слизової оболонки відсутня.
Власна пластинка, в якій розташовані слизові слинні залози, містить високі сосочки. У м'якому піднебінні та язичку добре розвинута підслизова основа, утворена пухкою сполучною тканиноюі багата на жирову тканину, у якій розміщені слинні залози, що продукують слизовий секрет. Вивідні протоки цих залоз відкриваються на ротовій поверхні м'якого піднебіння і язичка. У язичку скупчення залоз знаходяться і всередині м'язового шару.
Поперечнопосмугована м'язова тканина - складова основи язичка, має ряд особливостей. М'язові волокна її розгалужуються і утворюють між собою анастомози.

Носоглоткова поверхня (задня) слизової оболонки піднебіння вкрита одношаровим багаторядним війчастим епітелієм, який характерний для верхніх дихальних шляхів. На його поверхні відкриваються протоки дрібних залоз, що виробляють слиз.

У перехідній зоні епітелій з багатошарового плоского перетворюється у багаторядний призматичний, а останній переходить в одношаровий багаторядний війчастий, що містить келихоподібні клітини. Власна пластинка слизової оболонки тут позбавлена сосочків і відділена від епітелію добре вираженою базальної мембраною. На поверхні епітелію відкриваються дрібні слинні залози слизистого типу. За власною пластинкою лежить шар еластичних волокон. М'язова пластинка слизової оболонки і підслизова основа відсутні. У місці переходу слизової оболонки ротової поверхні піднебіння в носову епітелій стає спочатку багатошаровим призматичним, а потім багаторядним миготливим.

Категорія: Травна система | Додав: Lolim (12.11.2013)
Переглядів: 5961 | Теги: передній відділ, гістологія, піднебіння, ясна, травна система, губи, щоки, ротова порожнина | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Усі смайли
Подписка:1
Код *: