Дисоційована ендокринна система складається з ізольованих ендокриноцитів, розсіяних у переважній більшості органів і систем організму, що виявляються при використання спеціальних методів забарвлення (зокрема, солей срібла). Клітини ДЕС розташовуються поодинці або дрібними групами. Значна їх кількість знаходиться в слизових оболонках різних органів і пов'язаних з ними залозах. Вони особливо численні в травному тракті (гастроентеропанкреатична система).

Розрізняють два види клітинних елементів дисоційованої ендокринної системи:

• клітини нейрального походження, що розвиваються з нейробластів нервового гребеня;
• клітини, які не мають нейрального походження.

Ендокриноцити першої групи об'єднують в APUD-систему. Вони мають властивість нагромаджувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних нейроамінів (серотоніну, норадреналіну, адреналіну) - звідси походить їх назва (анг. Amine Precursors Uptake and Decarboxylation). Утворення нейроамінів у цих клітинах суміщається із синтезом біологічно активних регуляторних пептидів. Концепція APUD-системи сформульована у 1968 р. англійським гістохіміком Е. Пірсом. Зараз відомо близько 50 різних апудоцитів (клітин APUD-системи) і відповідних їм гормонів; близько 20 гіпотетичних гормонів, продукованих клітинами APUD-серії, ще чекають визначення своєї хімічної природи.

Відповідно до сучасних уявлень, клітини APUD - серії розвиваються з усіх зародкових листків і присутні у всіх тканинних типах:

1) похідні нейроектодерми (нейроендокринні клітини нейросекреторних ядер гіпоталамуса, епіфіза, мозкової речовини наднирків, пептидергічні нейрони центральної і периферичної нервової системи);

2) похідні шкірної ектодерми (клітини APUD -серії аденогіпофіза, клітини Меркеля в епідермісі);

3) похідні кишкової ентодерми - ентеріноціти - клітини Гастроентеропанкреатичної (ГЕП) системи;

4) похідні мезодерми ( секреторні кардіоміоцити, що розвиваються з міоепікардіальной пластинки);

5) похідні мезенхіми - тучні клітини.

Для клітин APUD - серії характерні такі ознаки: наявність специфічних гранул, присутність амінів (катехоламінів або серотоніна), поглинання амінокислот - попередників амінів (ДОФА, або 5 - окситриптофана), наявність ферменту - декарбоксилази цих аминокислот, специфічної флуоресценції амінів. Виявлення особливостей будови різноманітних клітин APUD - серії виробляється імунофлуоресцентними методами з застосуванням антисироваток до пептидних гормонів, а також методом електронної мікроскопії.

Клітини APUD - серії зустрічаються в головному мозку і в багатьох органах - в ендокринних і не ендокринних. Клітини APUD - серії зустрічаються в більшості органів і систем - в шлунково-кишковому тракті, сечостатевій системі, шкірі, ендокринних органах (щитовидна залоза), матці, тимусі, парагангліях та ін.

Регуляторні пептиди клітин APUD-системи забезпечують місцеву (паракринну), а також дистантну регуляцію діяльності органів і систем організму. Їхня функція не залежить від гіпофіза, однак тісно пов'язана з дією нервових імпульсів, що надходять по симпатичних і парасимпатичних стовбурах.

За морфологічними, біохімічними та функціональними ознаками виділено понад 20 видів клітин APUD - серії, що позначаються літерами латинського алфавіту А, В, С, D та ін. Прийнято виділяти в спеціальну групу ендокринні клітини гастроентеропанкреатичної системи.

Гастроентеропанкреатична система

Клітини ДЕС у слизових оболонках мають широку основу і більш вузьку апікальну частину, яка в одних випадках доходить до просвіту органа (клітини відкритого типу), а в інших з ним не контактує (клітини закритого типу). Передбачається , що ці клітини беруть участь в аналізі хімічного складу їжі, повітря, сечі і т.п. та відповідають на його зміни виділенням гормонів і паракринних факторів.

Клітини ДЕС характеризуються порівняно слабким розвитком грЕПС та комплексу Гольджі; для них характерна наявність аргірофільних щільних секреторних гранул в базальних відділах цитоплазми.

Загальною топографічної особливістю цих клітин є їх розміщення біля кровоносних судин, серед клітин, що знаходяться у складі епітелію - полярне диференціювання (хоча і не завжди чітко виражене).

Секреторні продукти клітин ДЕС здійснюють як місцеву (паракринну), так і дистантну (ендокринну) дію. Вони синтезують і виділяють ряд структурно споріднених пептидів і біоамінів, які відіграють роль нейромедіаторів і гормонів. Ефекти цих речовин дуже різноманітні, зокрема, вони впливають на моторику гладком'язових тканини в стінці різних органів і на секрецію екзо- і ендокринних залоз.

Дисоційовані клітини ненейральної природи не мають здатності нагромаджувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних амінів. До цієї групи клітин належать, зокрема, ендокриноцити яєчка та фолікулярні клітини і лютеоцити яєчників. До цієї групи відносяться різноманітні клітини ендокринних і не ендокринних органів, які виділяють стероїдні та інші гормони: інсулін (В- клітини), глюкагон (А - клітини), ентероглюкагон (L - клітини), пептиди (D1 - клітини, К - клітини), секретин (S -клітини) та ін. До них відносяться також клітки Лейдіга (гландулоцити) сім’янника, що продукують тестостерон і клітини зернистого шару фолікулів яєчника, що виробляють естроген і прогестерон ,які є стероїдними гормонами (ці клітини мезодермального походження). Продукція цих гормонів активується аденогіпофізарними гонадотропінами, а не нервовими імпульсами.