Мозочок (малий мозок) - одна з інтегративних структур головного мозку, що бере участь у координації та регуляції довільних і мимовільних рухів, вегетативних і поведінкових функцій.

Середній мозок (mesencephalon) - верхній відділ стовбура мозку, що складається з ніжок мозку і чотиригорбкового тіла. У онтогенезі він утворюється з середнього мозкового міхура. Еволюція середнього мозку пов'язана з виникненням і розвитком зору.

Через середній мозок, що є продовженням стовбура мозку, проходять висхідні шляхи від спинного і довгастого мозку до таламуса, корі великих півкуль і мозочку.

До складу середнього мозку входять чотиригорбикове тіло, чорна субстанція і червоні ядра. Серединну його частину займає ретикулярна формація, нейрони якої здійснюють потужний вплив на активізацію всієї кори великих півкуль та спинного мозку.

Червоне ядро (лат. Nucleus ruber ) - структура в середньому мозку, що бере участь у координації рухів.

Децеребраційна ригідність - підвищення тонусу всіх м'язів, частіше з різким переважанням тонусу м'язів - розгиначів в результаті порушення зв'язків і роз'єднання головного мозку та мозкового стовбура на рівні середнього мозку.

Задній мозок виконує складні й різноманітні функції, багато з яких є життєво важливими для організму.

Рефлекторні соматичні реакції спрямовані на підтримку пози, на забезпечення сприйняття, обробки і проковтування їжі.

Ретикулярна формація (лат. rete - сітка ) є сукупністю клітин, клітинних скупчень і нервових волокон, розташованих на всьому протязі стовбура мозку ( довгастий мозок, міст, середній і проміжний мозок) і в центральних відділах спинного мозку. Ретикулярна формація отримує інформацію від усіх органів відчуттів, внутрішніх та інших органів, оцінює її, фільтрує і передає в лімбічну систему і кору великого мозку.

Спінальний шок - тимчасове зникнення усіх спінальних рефлексів. Тривалість залежить від філогентичного розвитку ЦНС.

Супраспінальні центри за допомогою низхідних шляхів контролюють активність всіх основних нервових елементів спинного мозку: мотонейронів, вставних нейронів, нейронів висхідних систем, первинних аферентних волокон.

В основі рухової діяльності людини лежать 2 форми механічної реакції м'язових волокон:
1) їх фазне (тетанічне) скорочення;
2) тривале тонічне напруження.

Аксони клітин спинномозкових вузлів встановлюють синаптичні зв'язки з нейронами заднього рогу. Сюди надходить аферентні сигнали від різних рецепторів, а саме:

•    дотикових рецепторів шкіри, що сприймають різні характеристики подразників;
•    больових рецепторів;
•    хеморецепторів;
•    пропріорецепторів;
•    від розташованих у внутрішніх органах різних інтерорецепторів.

Позні рефлекси
Статичні рефлекси виникають при зміні положення тіла або його частин у просторі. При рухах голови або згинанні шиї включається ряд рефлекторних механізмів.
Статокінетичні рефлекси

Статокінетичні рефлекси компенсують відхилення тіла при прискореннях або уповільненнях прямолінійного руху, а також при обертанні.

Поза - положення, прийняте людським тілом, положення тіла, голови і кінцівок по відношенню один до одного.

Центральне гальмування - активний нервовий процес, що виникає в ЦНС і призводить до придушення або попередження збудження. Воно відкрито в 1863 р. Сеченовим.

Індукція (від лат. Inductio - спонукання , наведення), у фізіології, термін, використовуваний для позначення збуджуючих і гальмуючих взаємовпливів нервових центрів. Явище індукції характерне для всіх відділів нервової системи.