Головна » Статті » Фізіологія » ЦНС |
Гальмування - особливий нервовий процес, який зумовлюється збудженням і зовнішньо проявляється пригніченням іншого збудження та в послабленні або повній відсутності відповідної реакції на подразнення. Воно здатне активно поширюватися нервовою клітиною і її відростками. На відміну від процесу збудження, гальмування може розвиватися тільки у вигляді локального процесу і тому завжди пов'язане з існуванням спеціальних гальмівних синапсів. Гальмівними нейронами у спинному мозку є вставні трони — клітини Реншоу, в мозочку — грушоподібні нейрони (Пуркіньє). Вперше гальмування в ЦНС описав І. М. Сєченов (1863). Завдаючи хімічної або слабкого електричного подразнення на середній мозок жаби, він спостерігав гальмування її згинального рефлексу, що виявляється у зростанні часу цього рефлексу — часу від початку подразнення рецептора з виникнення відповідної реакції. Завдяки цьому відкриттю було доведено існування центральній нервовій системі структур і механізмів, що гальмують рефлекторну діяльність нервових центрів, розміщених нижче, і показано виняткову роль їх у координації будь-яких рефлексів. Досліджено, що при одночасному нанесенні подразнення на кілька рецепторів реакція-відповідь наступає на дію тих, які володіють найбільшою силою. Рефлекторні реакції на дію інших подразників не відбуваються.
Біологічне значення гальмування полягає в тому, що воно: - дає можливість організму реагувати в кожний конкретний момент лише на ті подразники, які в даний момент мають для нього найбільше значення, а отже забезпечує пристосування організму до навколишнього середовища; - запобігає перевтомі нервової системи (звільняє центральну нервову систему від переробки менш суттєвою інформації); - координація рефлексів, зокрема, рухового акту ; - відіграє важливу роль у формування поведінки людини і тварин; - регуляція діяльності внутрішніх органів і систем; - здійснення захисної функції (обмежує поширення збудження на інші нервові структури, запобігаючи порушення їх нормального функціонування, захищаючи нервові центри від втоми і виснаження); - взаємодіючи із збудженням, дозволяє організму здійснювати координовані дії. Наприклад, під час ходьби збудження нейронів, які посилають імпульси до м’язів-згиначів, супроводжується гальмуванням нервових клітин, які проводять імпульси до м’язів-розгиначів того ж суглобу. | |
Переглядів: 5918 | |
Всього коментарів: 0 | |