Задній мозок виконує складні й різноманітні функції, багато з яких є життєво важливими для організму.

Рефлекторні соматичні реакції спрямовані на підтримку пози, на забезпечення сприйняття, обробки і проковтування їжі.

У забезпеченні останніх процесів беруть участь також і вегетативні рефлекси, що регулюють секрецію слинних залоз та інших травних залоз.

Рефлекси, спрямовані на підтримку пози, в першу чергу пов'язані з рецепторами вестибулярного апарату і півколових каналів. Розрізняють дві групи рефлексів пози: статичні і статокінетичні.

Статичні рефлекси в свою чергу поділяються на рефлекси положення і рефлекси випрямлення. Рефлекси положення забезпечують зміну тонусу м'язів при зміні положення тіла в просторі. Рефлекси випрямлення визначають перерозподіл тонусу м'язів, що призводить до відновлення природної для даного виду тварини пози в разі її зміни  У здійсненні цих рефлексів беруть участь вестибулярні аферентні волокна і нейрони латерального вестибулярного ядра, аксони яких йдуть в: спинний мозок у складі вестибулоспінальних тракту. Рефлекторна дуга зазначених рефлексів включає в себе невелику кількість послідовно включених нервових елементів, що забезпечує ефективну та своєчасну корекцію пози при вестибулярних подразненнях завдяки моносинаптичних зв'язках швидкопровідних вестибулоспінальних волокон з мотонейронами м'язів - розгиначів і паралельного гальмування мотонейронів м'язів - згиначів.

Більш складний характер мають вестибулярні рефлекси випрямлення, основний компонент яких представлений рефлекторними впливами на м'язи шиї. Завдяки перерозподілу тонусу шийних м’язів голова постійно зберігає нормальне положення.

Найбільш складний характер мають статокінетичні рефлекси, спрямовані на збереження пози і орієнтацію в просторі при зміні швидкості руху.

Так, при раптовій зупинці вагону трамвая чи автобуса, або при крутому повороті автомобіля відбуваються скорочення м'язів, спрямовані на подолання прискорень, що діють на людину. Рухові реакції, що розвиваються, відрізняються значною силою, швидкістю і складністю, представляючи собою різкі фазні відповіді, відмінні від повільних позних реакцій, характерних для статичних рефлексів.

Ці рефлекси, так само як і статичні, втягують у діяльність майже всю мускулатуру тіла. Особливо сильно вони виражені на очних м'язах. Рух очних м'язів забезпечує збереження нормальної зорової орієнтації при прискорення або уповільнення руху і носить назву «ністагм».

Крім рухових рефлексів, активація вестибулярного апарату збуджує і вегетативні центри, в тому числі ядра блукаючого нерва. Виникаючі при цьому вестибуловегетативні рефлекси призводять, до змін з боку дихання, частоти серцевих скорочень, діяльності шлунково-кишкового тракту.