Цей метод ін'єкцій дуже поширений. Його застосовують у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при підшкірній ін’єкції, бо м’язи краще, ніж підшкірна основа, постачаються кров’ю та лімфою. Деякі препарати при підшкірному введенні спричинюють біль та погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтратів. У таких випадках застосовують внутрішньом’язовий метод ін'єкцій. Це дає змогу увести більшу, ніж при внутрішньошкірному введенні, кількість препарату - до 10 мл.

Підшкірні ін’єкції набули широкого застосування, бо, по-перше, вони технічно легкі у виконанні, по-друге, існує безліч ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірній основі і добре всмоктуються в підшкірній жировій клітковині. Підшкірні ін'єкції забезпечують відносно швидке (через 15—20 хв) всмоктування лікарських препаратів у загальне коло кровообігу.

Застосовують внутрішньошкірні ін’єкції при виконанні алергійних проб (виявлення різних природних та штучних алергенів), імунологічних проб на туберкульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), ехінококоз (Каццоні), проб на чутливість до антибіотиків, на приховані набряки або гідрофільність тканин (Мак-Клюра-Олдріча), для місцевого знеболювання (інфільтраційна анестезія шкіри) та для вакцинації.