Цей метод ін'єкцій дуже поширений. Його застосовують у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при підшкірній ін’єкції, бо м’язи краще, ніж підшкірна основа, постачаються кров’ю та лімфою. Деякі препарати при підшкірному введенні спричинюють біль та погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтратів. У таких випадках застосовують внутрішньом’язовий метод ін'єкцій. Це дає змогу увести більшу, ніж при внутрішньошкірному введенні, кількість препарату - до 10 мл.

Використовують шприц ємкістю 10 мл, голки діаметром 0,8-1,0 мм, завдовжки 8-10 см. Такий розмір голки зумовлений тим, що вона має пройти крізь шкіру, підшкірну основу і потрапити до м’язового шару. Вибір довжини та діаметра голки залежить від товщини підшкірної основи.

Внутрішньом’язові ін’єкції виконують у тих місцях, де шар підшкірної основи є найменшим, а нерви і кровоносні судини не розташовані близько до поверхні. Голку вводять під кутом 90⁰ на глибину до 80 мм.
Внутрішньом’язові ін’єкції виконують у ділянці сідниць (верхньозовнішній квадрант) середній третині передньозовнішньої ділянки стегна, дельтоподібного м’яза.

Максимальний об’єм уведеної лікарської речовини не повинен перевищувати 10 мл, щоб запобігти виникненню перерозтягнення м’язів, яке може призвести до порушення всмоктування препарату та виникнення інфільтрату. Під час виконання внутрішньом’язової ін’єкції м’язи хворого мають бути розслабленими, що сприятиме легкому введенню голки. Руки та шкіру обробляють описаною вище методикою. Шприц беруть у праву руку таким чином, щоб III та IV пальці фіксували циліндр, II палець тримав поршень, а V підтримував муфту голки. Місця ін’єкцій на симетричних ділянках слід щораз чергувати. По закінченні уведення препарату голку швидко виймають. Якщо ін’єкцію виконано правильно, місце уколу залишається сухим.

Треба знати, що для кращого всмоктування лікарської речовини бажано виконати легкий масаж у місці ін’єкції або покласти на нього грілку.

Особливості ін'скцій залежно від місця їх проведення
Ін'єкції в сідниці. Хворий лежить на животі. Медична сестра відмічає місце вколювання це є зовнішньоверхній квадрант сідниці (приблизно на 5-8 см нижче гребеня клубової кістки), тобто ділянка сідничного м’яза на перехресті вертикальної лінії, що йде посередині сідниці та горизонтальної лінії, проведеної на рівні великого вертлюга клубової кістки. У цій ділянці не проходять великі судини та сідничний нерв. У цьому місці вказівним та великим пальцями лівої руки медична сестра розтягує шкіру. Різким рухом правої руки вколює голку перпендикулярно шкірі на глибину 5 см, а при великій товщині підшкірної основи навіть глибше.

Ін’єкції в стегно. Хворий лежить на спині. Місцем ін'єкції є середня третина стегна (передньозовнішня поверхня). Шкіру та підшкірну основу захоплюють у велику зморшку. Голка має бути спрямована дещо навскіс під кутом 45°. Для цього шприц треба тримати, як ручку при письмі. Ці умови потрібно дотримувати, щоб голка не потрапила в окістя або кістку.

Ін’єкції в дельтоподібний м’яз. Хворий лежить на спині або сидить. Просять хворого розслабити руку і зігнути її в ліктьовому суглобі. Промацують край акроміального відростка лопатки, який є основою трикутника. Вершина трикутника знаходиться в центрі плеча. Визначають місце ін’єкції - у центрі трикутника (приблизно на 2,5-5 см нижче акроміального відростка).

Можливі ускладнення внутрішньом’язових ін'єкцій
1.    Утворення інфільтратів, що може бути пов’язане з порушенням правил асептики та спричинити виникнення абсцесу. Щоб запобігти цьому ускладненню, перед ін’єкцією місце вколювання голки слід пропальпувати. При виявленні інфільтрату, що утворився внаслідок проведення попередніх ін’єкцій, треба одразу застосувати такі лікувальні процедури: відволікальні - нанести на місце інфільтрату йодну сітку, накласти напівспиртовий зігріваючий компрес або компрес з троксевазинової чи гепаринової мазі; фізіотерапевтичні озокеритні аплікації, струм УВЧ, ультрафіолетове випромінювання.
2.    Поломка голки. Звичайно це буває у місці її переходу в канюлю. Може статися внаслідок дефекту голки або грубого виконання маніпуляції. При цьому ускладненні потрібне оперативне втручання.
3.    Ушкодження нервових стовбурів внаслідок неправильного вибору місця ін’єкції. Це небезпечне ускладнення може призвести до розвитку парезів та паралічів.