Головна » Статті » Догляд за хворими » Педіатрія

Особливості організації харчування здорових дітей раннього віку. Організація харчування дітей в умовах стаціонару
Харчування дитини першого року життя
Раціональне харчування, що відповідає фізіологічним потребам організму, який росте, є найважливішою умовою гармонійного розвитку дитини. Якісні та кількісні відхилення в харчуванні дитини легко спричинюють метаболічні зрушення, можуть пригнічувати або активізувати анаболічні процеси і призводити до таких захворювань, як рахіт, анемія, атопічний дерматит, гіпотрофія тощо. Дефекти харчування в ранньому віці спричинюють розвиток більш пізньої патології: ожиріння, ендокринні дисфункції, алергози, хронічні захворювання травного тракту тощо. Слід ураховувати також і психологічний комфорт, який створюється під час годування дитини і сприяє її повноцінному психічному розвитку.

Найліпшим вигодовуванням дитини віком до 6 міс. є виключно грудне, тобто вигодовування грудним молоком без застосування в раціоні дитини іншої їжі та/або рідини. Грудне вигодовування необхідно починати одразу (протягом 1-ї години) після народження дитини і продовжувати до 1 року, а за достатньої лактації у матері і довше.
Материнське молоко є ідеальним продуктом харчування дитини 1-го року життя. Воно містить не тільки всі необхідні для дитини поживні речовини в найоптимальнішому збалансованому співвідношенні, але й комплекс захисних чинників та біологічно активних речовин, які сприяють своєчасному і повноцінному формуванню імунної системи. Діти, яких годують груддю, рідше хворіють на інфекційні та алергійні хвороби, у них менший ризик розвитку отиту, діареї, синдрому раптової смерті, бронхіальної астми, ожиріння тощо і ліпші показники розумового розвитку. Грудне молоко містить близько 90 % води, що повністю задовольняє потреби дитини в рідині. Додаткове її введення може зменшити потребу в грудному молоці і призвести до недостатнього збільшення маси тіла дитини, підвищити ризик гострих кишкових інфекцій та зменшити тривалість грудного вигодовування. Проте з різних причин, які можуть бути зумовлені як станом здоров'я матері або дитини, так й іншими чинниками, дитина може отримувати замінники грудного молока — молочні суміші.

Згідно з прийнятою ВООЗ у 1993 р. «Схеми термінів та визначень грудного вигодовування» розрізняють вигодовування:
•    повне грудне, коли дитина отримує тільки грудне молоко з грудей матері;
•    частково грудне (змішане), коли за недостатньої лактації в матері дитина ще отримує штучну адаптовану суміш;
•    штучне, коли дитина замість грудного молока отримує його замінники (штучні суміші).

Правила грудного вигодовування дітей першого року життя
Для успішного і тривалого грудного вигодовування дитини необхідно додержуватися певних правил, які стосуються як безпосередньо годування дитини, так і виконання елементарних правил гігієни:
•    раннє прикладання до грудей матері (у першу годину після народження);
•    цілодобове спільне перебування матері та дитини, починаючи від моменту народження (палата спільного перебування матері та дитини);
•    правильне прикладання дитини до грудей;
•    грудне вигодовування на вимогу дитини, у тому числі вночі:
•    не давати дитині віком до 6 міс. ніяких інших продуктів і рідини, за винятком випадків, зумовлених медичними показаннями;
•    не використовувати соски, пустушки;
•    виключно грудне вигодовування до 6 міс.;
•    обов'язкове введення адекватного підгодовування з 6 міс.;
•    продовження грудного вигодовування до 1 року, а за можливості й довше.

Ознаки правильного прикладання дитини до грудей матері:

•    голова і тіло дитини перебувають в одній площині;
•    тіло дитини притиснуте до матері обличчям до грудей, підборіддя торкається груді матері, ніс навпроти соска;
•    мати підтримує тіло дитини знизу, а не тільки його голову та плечі;
•    мати підтримує грудь знизу пальцями, при цьому вказівний палець розташовується знизу, а великий — зверху (пальці не повинні бути близько від соска);
•    на початку годування мати повинна доторкнутися соском до губ дитини і почекати, коли вона широко відкриє рот, а потім швидко наблизити дитину до груді, направивши її нижню губу нижче від соска так, щоб охопила нижню частину грудного кружальця (ареоли);
•    положення матері має бути зручним для неї;
•    ознаками ефективного смоктання є повільне, глибоке смоктання з невеликими перервами.

У перші дні після пологів мати годує немовля лежачи в ліжку, надалі — у зручному для матері й дитини положенні, яке сприяє повному розслабленню матері та забезпечує максимально комфортні умови дитині.

Найпоширенішим положенням під час годування дитини є положення сидячи. Мати бере немовля на руку, трохи повертається в бік груді, якою годуватиме дитину, а другою рукою підтримує грудь так, щоб не утруднювати дитині дихання носом під час смоктання, проте не здавлюючи частки грудної залози. Потрібно стежити, щоб під час смоктання дитина захоплювала ротом не лише сосок, а й грудне кружальце. Це полегшує смоктання, запобігає аерофагії (потраплянню повітря в шлунок), а також виникненню тріщин сосків.

Жінка, яка годує груддю, зобов’язана дотримуватися звичайних правил гігієни. Перед годуванням старанно мити руки з милом. До і після годування мити грудні занози милом або іншими асептичними засобами не обов'язково, оскільки в ділянці соска і грудного кружальця є спеціальні залози (залози Монтгомері), що виробляють секрет, який зберігає шкіру здоровою, захищає її від інфікування і запобігає виникненню тріщин соска. Часте миття грудей із застосуванням мила пересушує шкіру, руйнує її природний захисний шар і призводить до виникнення тріщин. Проте білизна, зокрема бюстгальтер, повинні бути бездоганно чистими. Доцільно використовувати спеціальні одноразові прокладки, які зберігають бюстгальтер сухим. Перед годуванням рекомендується зцідити декілька перших крапель молока, бо вони можуть бути заражені мікробами.

Режим годування дитини першого року життя
Грудне вигодовування проводять «на вимогу дитини», тобто дитина сама визначає кількість і тривалість годувань залежно від індивідуальної потреби, без обмеження з боку матері, проте треба пам'ятати, що плач дитини не завжди означає, що вона голодна. На 1-му місяці життя дитину можна прикладати до грудей до 10—12 і більше разів, у тому числі й нічне годування. Це поліпшує процес лактації, сприяє довшій тривалості грудного вигодовування, запобігає розвитку гіпогалактії та лактостазу в матері. Проте, починаючи з 2—3 міс., більшість дітей встановлює певний режим годування — зазвичай з інтервалом у 2,5—3,5 год.
Тривалість годування становить у середньому 15—З0 хв, але це залежить від загального стану дитини і особливостей будови грудної залози в матері. У перші 5—7 хв дитина зазвичай висмоктує близько 80 % молока. Якщо тривалість годування перевищує З0 хв або є меншою, необхідно встановити причину, оскільки це може свідчити про різні порушення процесу вигодовування (недостатня лактація, порушення стану дитини тощо).
Зціджування молока. Правильно організоване вигодовування і нормальна лактація зазвичай не потребують зціджування молока. Проте в перші дні після народження молоко, що залишається в груді після годування, бажано зцідити, щоб не гальмувався лактогенез. Зціджене молоко можна зберігати за температури 18—20 °С не довше ніж 12 год; за температури 4—5 °С — до 48 год; —18...—20 °С — до 4 міс.

Приблизний режим годування дитини при грудному вигодовуванні:
•    до 2—3 міс. — на вимогу або через 3 год;
•    від 3 до 5—5,5 міс. — 6 разів через 3.5 год;
•    від 5—5,5 міс. до 1 року — 5 разів через 4 год.

Після введення першого прикорму дитину переводять на п'ятиразове годування.
Цей режим є орієнтовним і повинен ураховувати особливості росту і розвитку дитини. Якщо лактація знижена, можна прикладати дитину до грудей частіше, особливо уночі.
У певні вікові періоди організм дитини може потребувати більше грудного молока (у 3 тиж., 6 тиж., З міс.) і частішого прикладання до грудей, що зумовлено його інтенсивним ростом. Достовірними ознаками недостатнього отримання дитиною грудного молока є збільшення її маси тіла менше ніж на 500 г за місяць; сечовиділення менше ніж 6 разів на добу, при цьому сеча стає концентрованою, з різким запахом.

Поняття про підгодовування
Дитина віком 6 міс. для подальшого фізіологічного розвитку потребує розширення раціону харчування та введення до нього додаткових продуктів, тому що, починаючи із цього віку, грудне молоко вже не може задовольнити потребу дитини в енергії, мікронутрієнтах (насамперед залізі) для забезпечення її нормального розвитку.
Підгодовування — це продукти харчування, що їх вводять як доповнення до грудного молока або молочної суміші (у разі штучного вигодовування), дитини 1-го року життя.
Потрібно,щоб до введення підгодовування дитина була фізіологічно готовою. Ознаками цього є те, що дитина тримає голову; сидить майже без підтримки (у стільчику для годування); проявляє інтерес до продуктів, які вживають інші члени сім'ї; відкриває рот, коли підносять ложку з їжею, і відвертається від неї, коли не голодна; не виштовхує їжу з рота, а ковтає її.

Правила введення підгодовування. Продукти для підгодовування повинні відповідати віку дитини і поступово змінюватися за консистенцією, смаком, ароматом і зовнішнім виглядом. Підгодовування треба давати тоді, коли дитина активна і голодна, ліпше під час сніданку або обіду разом з іншими членами сім'ї. Підгодовування дають із ложки, після нетривалого годування груддю або невеликою кількістю молочної суміші у разі штучного вигодовування.

Під час годування дитина повинна перебувати у вертикальному положенні у спеціальному дитячому стільчику або в зручній позі на руках у матері. Починають давати підгодовування, поклавши невелику кількість їжі на кінчик чайної ложки. Ложку тримати так, щоб дитина її бачила. Потім торкнутися ложкою до губ дитини, щоб вона відкрила рот, покласти ложку з їжею на середину язика, тоді дитина легко її проковтне.
Кожен продукт підгодовування вводять, починаючи з 1 чайної ложки і поступово збільшуючи — за 5—7 днів до повної порції. Щоразу після того, як дитина отримала підгодовування, доцільно прикладати її до грудей. Це допоможе зберегти лактацію, а дитині це принесе задоволення. Якщо дитина відмовилася від підгодовування, не треба годувати її примусово, тому що дитина може відмовитися взагалі від усіх інших продуктів. Можна запропонувати інший продукт (іншого смаку та/або консистенції) або той самий, але в інший день. Під час годування необхідно спілкуватися з дитиною.

Кожний наступний новий продукт для підгодовування повинен складатися з одного інгредієнта і давати його дитині впродовж не менше ніж 5 днів; після цього можна давати змішане підгодовування із цих продуктів. Для полегшення звикання дитини до нових продуктів рекомендується додавати в продукти підгодовування грудне молоко. Продукти для підгодовування повинні бути щойно приготовленими, ніжної гомогенної консистенції, температури 36—37 °С. З появою ознак поганої переносимості підгодовування (порушення функції системи травлення, алергійні реакції тощо) введення цього продукту підгодовування слід припинити і за умов нормалізації стану дитини поступово увести інший.

Важливо, щоб дитина віком 6 міс. почала отримувати підгодовування з підви¬щеним умістом заліза. Продукти і страви для підгодовування вводять поступово залежно від віку дитини, а їхній об'єм не повинен перевищувати рекомендовані норми.

Продукти і страви для підгодовування. Першою стравою для підгодовування, що пропонується дитині віком 6 міс., можуть бути овочеве або фруктове пюре, а також каші (перевагу надавати крупам, які не містять глютену, — гречці, рису, кукурудзі). Частота введення цих продуктів повинна бути 1—2 рази на день із поступовим збільшенням порції.

Існують певні правила введення дитині овочевих та фруктових страв для підгодовування

•    Овочі доцільно вводити перед фруктами, оскільки деяким дітям може не сподобатися смак овочів, якщо вони звикли до солодкого смаку фруктів.
•    Починати з одного виду овочів або фруктів і лише після того як дитина отримала кожен із них окремо, можна їх змішувати.
•    Починати з негострих на смак овочів (кабачків, гарбуза, картоплі, капусти, патисонів) і фруктів (яблук, персиків, абрикосів, слив).
•    Овочеве чи фруктове пюре як низькобілкову страву підгодовування давати не довше, ніж 2 тиж., потім їх збагачують шляхом додавання до високобілкових продуктів (м’який сир, м’ясо).
•    Можна давати протерті свіжі овочі та фрукти, які слід добре помити і почис¬тити. З часом можна давати овочі та фрукти шматочками.

Починаючи з 6 міс., допомагати дитині навчатися пити з чашки. Не рекомендується вживання будь-яких видів чаю (чорного, зеленого, трав’яного) та кави до виповнення дитині 2 років. Ці напої перешкоджають усмоктуванню заліза. Після 2 років уникати споживання чаю під час їди.

Сік доцільно давати дитині тоді, коли вона вже отримує інші продукти підгодовування, починаючи з 3—5 крапель 1 раз на день і спостерігаючи за станом дитини; поступово доводять до необхідного об’єму, пересвідчившись, що дитина випиває достатньо грудного молока (молочної суміші — у разі штучного вигодовування).
Із 6 міс. у раціон дитині вводять м'який сир.

Каші пропонується вводити як підгодовування у віці 7 міс.
•    У перші 10 днів давати 5 % кашу, протягом 2 тиж. концентрацію її поступово довести до 10 %.
•    Змішані каші з декількома видами круп вводити тільки після того, як дитина отримувала каші з кожним видом круп окремо.
•    Каші можна розводити грудним молоком.
•    Для приготування каші використовувати молочну суміш або розведене коров'яче молоко. Щоб отримати 200 мл розведеного молока, необхідно закип’ятити 70 мл води, додати 130 мл перевареного коров'ячого або козиного молока, додавши 1 чайну ложку цукру без верха.
•    Каші можна змішувати з овочами або фруктами, але тільки після того, як дитина спробувала кожен із цих продуктів окремо.
•    Годувати дитину тільки з ложки.

Вводити м ’ясо рекомендовано дитині у віці 6,5—7 міс. Рекомендується телятина, курятина, індичатина, крольчатина. Починати з дрібно перекрученого або розім'ятого м'яса (м'ясного фаршу), поступово переходячи до його кулінарної обробки у вигляді фрикадельок, котлет та ін. М’ясо повинно бути не сухе, зберігати природну вологість, щоб дитина могла його легко проковтнути.

Рибні страви (фарш, фрикадельки, котлети) рекомендується з 8—10 міс.; яєчний жовток, який є також джерелом заліза, — із 7 міс. Яєчний білок є алергенним продуктом і до виповнення дитині 1 року його давати не слід.
Цільне коров 'яче або козине молоко слід давати дитині не раніше 9-місячного віку, а ліпше після 1 року, оскільки воно справляє велику алергенну дію. Розведене коров'яче молоко можна використовувати для приготування страв для підгодовування.

У віці і рік дитина повинна отримувати різноманітне підгодовування, уміти пити з чашки.
Перед кожним споживанням їжі дитині обов’язково вимити руки.

Часткове грудне (змішане) годування. Поняття про догодовування
При зниженні лактації у матері дитину переводять на часткове грудне годування, яке передбачає введення догодовування штучними сумішами залежно від кількості грудного молока.

Якщо виникає сумнів, чи достатньо дитина висмоктує молока з груді матері, треба провести контрольне годування. Для цього дитину зважують до годування і після (залишаючи її у тому ж одязі, що й до годування). Різниця маси тіла між другим та першим зважуванням і буде показником кількості молока, яку висмоктала дитина. Контрольне годування обов’язково проводять під час кожного годування протягом 1—2 діб.

Якщо дитина отримує грудного молока менше, ніж потрібно, лікар ставить питання про догодовування дитини штучною сумішшю. При цьому необхідну кількість суміші розраховують шляхом визначення різниці між потрібного кількістю молока та об’ємом молока, який отримує дитина протягом дня (за результатами проведення контрольного годування).

Догодовування додають до кожного годування після того, як дитина висмокче молоко з обох грудей матері. А щоб дитина не відмовилася від грудей, догодовувати її потрібно з ложечки або з дитячої чашечки. Якщо кількість молока у матері невелика, можна догодовувати дитину методом чергування; одне годування — прикладати дитину до грудей, друге — годувати з пляшечки (ложечки, чашечки).

Для догодовування використовують адаптовані молочні суміші залежно від віку дитини. Вид суміші, її об’єм і кількість годувань визначає лікар.

Штучне годування дітей першого року життя. Техніка приготування молочних сумішей
Якщо дитину годувати грудним молоком неможливо (протипоказання з боку матері і дитини чи відсутність молока у матері), потрібно повністю перейти на штучне годування з використанням замінників грудного молока (адаптованих сумішей).

Адаптовані суміші виготовляють переважно з коров’ячого молока, рідше — з козиного або рослинного (соєвого, кокосового).

Основними принципами щодо зміни складу коров'ячого молока для приготування адаптованих молочних сумішей є: зменшення загальної кількості білка, збагачення сироватковим альбуміном, зміна складу жирів, підвищення рівня вуглеводів, корекція мінерального складу, збагачення комплексом мінеральних солей, вітамінів і мікроелементів, збагачення біологічно активними речовинами, біфідогенними і захисними факторами.
Незважаючи на те, що сучасні суміші, які використовують для годування немовлят, за своїм складом максимально наближені до жіночого молока, штучне вигодовування має негативний вплив на дитячий організм, а саме:
•    порушення принципу видоспецифічності живлення;
•    відсутність біологічних факторів захисту від захворювань і алергії;
•    відсутність біологічно активних компонентів, що визначають регуляцію темпів дозрівання;
•    метаболічний стрес, що створює підвищений ризик розвитку хвороб цивілізації та іншої патології;
•    напруженість апарату травлення і ймовірність формування хронічних захворювань органів травлення, зокрема порушення біоценозу кишок;
•    можливість контамінації молочних сумішей екологічними та інфекційними агентами.

Адаптовані молочні суміші використовують відповідно до віку дитини і характеру захворювання. Виділяють суміші, призначені для недоношених немовлят, дітей з дисбіозом, непереносимістю коров’ячого молока, анемією, синдромом мальабсорбції (порушення всмоктування). Вид суміші, її об’єм і частоту годувань визначає лікар.
Техніка приготування. Адаптовані молочні суміші промислового виробництва випускають у трьох формах: рідина, готова для споживання, концентрована рідина з подальшим розведенням і порошок. Порошкову форму зазвичай використовують частіше і вона найбільш економна.

Приготування суміші проводять відповідно до рекомендації щодо її застосування. Перед приготуванням суміші необхідно вимити руки з милом. Завчасно приготувати чистий посуд (спеціальна дитяча градуйована пляшечка місткістю 200—250 мл з величиною поділки 10 мл), соску, ємкість для приготування суміші, мірну ложечку, суміш для вигодовування дитини та переварену воду для її розведення. Воду потрібно довести до температури, яка вказана в інструкції до приготування суміші.

Відміряти необхідну кількість суміші, насипати її у ємкість, добре розмішати, довести до температури 37—38 °С і заповнити нею пляшечку для годування дитини. Отвір у сосці повинен бути невеликий, щоб молоко (чи суміш) витікали краплями (20—30 крапель за 1 хв). Якщо суміш охолола, підігрівати її можна в пляшці на водяній бані, але тільки таку кількість, яка потрібна на одне годування. Існують спеціальні підігрівачі для молочних сумішей на одне годування. Перед годуванням слід обов’язково перевірити, чи відповідає температура суміші 37—38 °С.
Використання неперевареної води, нестерилізованих пляшечок, а також неправильне розведення суміші можуть стати причиною розладів травлення у дітей.

Дитину ліпше годувати, тримаючи на колінах; голова її повинна лежати на передпліччі того, хто годує. Пляшечку із сумішшю слід тримати вільною рукою так, щоб шийка пляшечки увесь час була заповнена молоком.
Годують дитину залежно від стану, на вимогу або через певні часові інтервали. У разі тяжкого стану дитини годування у стаціонарі проводить медична сестра через зонд.
Ні в якому разі не слід залишати дитину під час годування, тому що це може призвести до аспірації (потрапляння їжі в дихальні шляхи).

Режим годування дітей раннього віку
У віці від 1 до 3 років триває інтенсивний ріст дитини, розвиток і вдосконалення її органів та систем, тому зберігається висока потреба у пластичному й енергетичному матеріалі. Через це раціональне харчування, що відповідає фізіологічним потребам дитини, і є найважливішою умовою гармонійного розвитку.
У цей період важливо сформувати у дитини принципи здорового харчування, які надалі сприятимуть її здоровому розвитку та збереженню здоров’я. Рекомендована кількість годувань становить не менше 5 на день — три основних і два додаткових.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ ВІКОМ 1-3 РОКИ

•    Продовжувати грудне вигодовування і на 2-му році життя.
•    Раціон харчування повинен бути різноманітним і щоденно містити свіжі овочі та фрукти.
•    Рекомендуються нежирні сорти м’яса, риби, печінка, яйця.
•    Страви повинні бути м’якими, кашоподібної гомогенної консистенції: пюре, суфле, тефтелі, парові котлети, а фрукти та овочі дрібно порізаними. З появою корінних зубів консистенція їжі може бути такою, як у дорослих.
•    До 2-річного віку в раціоні харчування дитини молоко та молочні продукти повинні бути звичайної жирності (3,2 % або 2,5 %), а для дітей старших 2 років — зі зниженим вмістом жиру. У раціоні використовують кисломолочні продукти.
•    Для профілактики йододефіцитних станів під час приготування їжі слід використовувати йодовану сіть.
•    їжу піддавати ретельній кулінарній обробці і давати її дитині не пізніше, ніж через З0 хв після приготування.
•    Режим годування повинен виконуватися, проте слід обов’язково враховувати смакові уподобання дитини. Ні в якому разі не вдаватися до «перекусів», тобто вживання солодощів або інших калорійних продуктів між рекомендованими споживаннями їжі.

Режим годування дітей віком від 1 до 3 років


Організація харчування дітей в умовах стаціонару. Показання до вибору дієти

Харчування дітей у лікарні проводять за призначенням лікаря під безпосереднім контролем медичної сестри. У організації харчування дітей використовують два основних принципи: індивідуальний і груповий. Індивідуальну дієту призначає лікар: у цьому разі їжу готують спеціально для кожної дитини; при груповому принципі призначають ту чи ту загальноприйняту дієту, яка справляє певну лікувальну дію. Номер дієти, а також режим годування дитини залежать від її віку та характеру захворювання. Медична сестра повинна знати, яку дієту одержує кожна хвора дитина і стежити за її дотриманням.

Для дітей 1-го року життя найраціональнішим є вигодовування грудним молоком. А під час захворювання це особливо є необхідним для дитини, оскільки сприяє швидшому її одужанню. Режим годування може змінюватися залежно від загального стану дитини і захворювання. У медичній карті дитини лікар проводить розрахунок годування, складає меню, а медична сестра стежить за тим, щоб мати чи той, хто доглядає за дитиною, його дотримувались. У разі тяжкого стану дитини годування проводить медична сестра через зонд.

У дієтичному харчуванні дітей використовують лікувальні дієти № 1 — 14 і загальні дієти № 15—16.
Діти віком від 1 року 3 міс. до 3 років отримують їжу відповідно до дієти N° 16, а від 3 до 18 років — № 15. Ці дієти забезпечують потреби дитини в основних харчових інгредієнтах за умови відсутності протипоказань до призначення лікувального харчування.

Залежно від захворювання дитині старшого віку призначають лікувальне харчування, яке є найважливішою складовою комплексної терапії. Основна мета його — відновлення порушених функцій хворого органа й організму в цілому. Лікувальне харчування має враховувати патогенез, клінічну картину, динаміку розвитку хвороби і повного мірою відповідати потребам хворої дитини у харчових інгредієнтах. Це досягається шляхом адаптації хімічного складу раціону до стану хворого за допомогою добору продуктів і способу їх кулінарної обробки.

Для харчування хворих призначають різні дієти за Певзнером (дієта № 1 — при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гастродуоденіті в стадії загострення та неповної клінічної ремісії; № 2 — при гострому та хронічному гастриті зі зниженою секрецією, ентериті і коліті у період реконвалесценції (одужання); № 3 — при хронічних захворюваннях кишок із закрепами в стадії загострення та неповної клінічної ремісії; № 4 — при хронічних захвор¬ваннях кишок з диспептичними явищами, синдромі мальабсорбції (порушенні кишкового всмоктування); № 5 — при хронічному гепатиті, дискінезії жовчовивідних шляхів, жовчнокам’яній хворобі, гострому гепатиті в період загострення; № 6 — при уратній і оксалатній нефропатії; № 7 — при захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів без ознак декомпенсації; № 7а, № 76, № 7в — при захворюваннях нирок з ознаками декомпенсації; № 8 — при ожирінні; № 9 — при цукровому діабеті; № 10 — при захворюваннях серцево-судинної системи з порушенням кровообігу; № 11 — при анемії, зниженій реактивності організму, тривалих септичних процесах; № 12 — при захворюваннях центральної та периферійної нервової системи; № 13 — при гострих інфекційних процесах та в післяопераційний період (окрім черевних операцій); № 14 — при фосфатурії.)

Харчовий блок, роздавальна, їдальня.
Місце цих підрозділів у структурі стаціонару і лікарні в організації харчування дітей
Для забезпечення харчування дітей у відділеннях стаціонару є спеціальний підрозділ — харчоблок. До його складу входять кімната для миття посуду, яка облаштована раковинами для миття посуду з двома секціями для брудного та чистого посуду або комбайнами для миття посуду, кімната для роздачі їжі (роздавальна) та їдальня. Посуд зберігається в роздавальні, окремо для матерів і дітей.

Роздавальна облаштована шафою для чистого посуду; холодильником для зберігання запасу молочних сумішей на добу, електрокип'ятильником; електроплитою для підігрівання їжі; столом із гігієнічним покриттям для роздачі їжі; комплектом посуду (на одного хворого по одній глибокій, мілкій і десертній тарілці, чашка, виделка. ложки — столова і чайна); шафою для зберігання хліба, солі, цукру, шафою для стерилізації посуду; бачком для відходів з кришкою, яка щільно закривається; мийними та дезінфекційними засобами. Інвентар для прибирання та мийні засоби повинні бути маркірованими і зберігатися в окремому приміщенні.

їжу для дітей готують централізовано, а у відділення доставляють згідно з часом уживання її хворими. Для транспортування та зберігання їжі використовують маркіровані термоси: "Для перших страв”, "Для других страв”, "Гарнір”, "Молоко” та ін.

Роздають їжу в їдальні відділення не пізніше 2 год від часу її приготування. Якшо необхідно, страви перед уживанням підігрівають. Роздають їжу роздавальниця, буфетниця або чергова медсестра, надягнувши при цьому спеціальні халати.

Персонал, який причетний до роздавання їжі, повинен дотримуватися правил особистої гігієни: перед відвідуванням туалету знімати халат; після відвідування — вимити руки з милом та обробити їх одним із дезінфекційних засобів.

Технічний персонал, зайнятий прибиранням палат та інших приміщень, до роздавання їжі не допускається.
Порядок і дотримання правил роздавання їжі контролює старша медсестра. Перед споживанням їжі усі лікувальні процедури припиняються (окрім випадків, зумовлених станом дитини). Діти повинні вимити руки з милом, а медперсонал зобов’язаний це проконтролювати. За стіл зазвичай садовлять дітей одного віку та тих, хто отримує однакову дієту. Стільці повинні бути з матеріалу, що добре миється. Під час споживання їжі в їдальні медперсонал стежить за тим, щоб діти їли спокійно, допомагає в разі необхідності і, якщо дитина відмовляється від їжі, або погано їсть, з’ясовує причину та повідомляє лікаря. Якщо в дитини поганий апетит, простежити, щоб вона з’їла найбільш повноцінну частину страви.

Тяжкохворі та хворі на інфекційні захворювання споживають їжу в палаті. Якщо дитина може сидіти, то після миття рук вона їсть самостійно за приліжковим столом; якщо дитині важко сидіти, їй надають положення напівсидячи. Для цього піднімають головний кінець функціонального ліжка або підкладають під спину декілька подушок. Шию та груди вкривають фартушком або клейонкою. Лівою рукою підводять голову дитини, а правою — підносять ложку з їжею або спеціальний поїльник. Кількість їжі, яку спожила дитина, обов’язково фіксують у листку призначень.

Їжа має бути смачною, щойно приготовленою і теплою (40—45 °С). Власні продукти харчування вживають у межах асортименту, дозволеного лікарем; вони мають зберігатися в призначених для цього шафах або холодильниках і видаватися дітям під контролем медичної сестри.

Особливої уваги потребує контроль за дотриманням правил кулінарної обробки продуктів відповідно до способів профілактики харчових отруєнь. Обробку посуду проводять так: спочатку посуд очищують від харчових відходів, знежирюють шляхом замочування у 2 % розчині натрію гідрокарбонату або миють із застосуванням одного з дозволених МОЗ України засобів, добре споліскують та прожарюють у сухожаровій шафі за температури 180 °С протягом 30 хв або за температури 120 °С протягом 45 хв. Харчові відходи збирають у спеціальні маркіровані баки і в той же день вивозять із відділення. М’який інвентар для прибирання після використання заливають дезінфекційним розчином на термін відповідно до інс¬трукції, кип’ятять протягом 15 хв, потім споліскують і сушать. М’який інвентар для миття підлоги обробляють так само, але не кип’ятять.

Контроль за санітарним станом харчоблоку полягає у щоденній перевірці якості прибирання кухні, підсобних приміщень, дотриманні правил миття посуду (обов’язково гарячою та холодною водою), використанні необхідних мийних засобів, своєчасній переміні спеціального для роботи на кухні одягу. Проводять щоденний огляд працівників харчоблоку на наявність гноячкових захворювань шкіри.


Категорія: Педіатрія | Додав: Lolim (15.10.2013)
Переглядів: 8732 | Теги: немовлята, діти до 1-го року, Догляд за хворими, грудне вигодовування, педіатрія | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
e border="0" width="100%" cellspacing="1" cellpadding="2" class="commTable">
Имя *: Email:
Подписка:1 Код *: