Анорексія, або втрата бажання їсти, є відомим симптом при цілому ряді захворювань як кишківника, так і органів, що локалізуються поза межами травного тракту. Слід чітко відрізняти анорексію від відчуття ситості та непереносимості окремих харчових продуктів. Анорексія розвивається при багатьох захворюваннях і тому сама по собі не має великої діагностичної цінності. Механізми, за допомогою яких при різних хворобливих станах модифікуються відчуття голоду і апетит, недостатньо вивчені. У нормі процес вживання їжі регулюється двома гіпоталамічними центрами: бічним «центром голоду» і вентромедіальним «центром насичення». Останній пригнічує центр голоду після прийому їжі, даючи людині відчуття ситості. Є дані, які дозволяють припустити, що пептид холецистокінін (ХЦК) викликає ефект насичення і бере участь у регуляції харчової поведінки.

Нудота і блювання можуть виникати незалежно одна від одної, але зазвичай вони так тісно пов'язані між собою, що їх можна розглядати разом. Нудота означає бажання виконати блювотний акт; зазвичай вона відчувається в горлі або в епігастральній ділянці. Блювота – це мимовільне викидання з рота вмісту шлунка; позивам на блювоту часто передує утруднена ритмічна дихальна активність. Надзвичайно сильна «фонтануюча» блювота є особливою формою блювоти, яка може вказувати на наявність підвищеного внутрішньочерепного тиску.

Порушення процесів травлення, або диспепсія, - це термін, який часто вживають хворі для описування різних симптомів, які зазвичай сприймаються як нездужання, пов'язане з прийомом їжі. Цей термін неспецифічний і може мати різний сенс для хворого та для лікаря. Тому, маючи справу з хворим, що страждає розладом травлення, лікареві насамперед слід домогтися від нього точного опису свого стану. Деякі пацієнти під розладом травлення розуміють відчуття болю в області живота, відчуття розпирання шлунка або печію. Інші хворі можуть використовувати цей термін для опису відчуття переповнення шлунка або невизначеного відчуття порушеного природного процесу травлення. Іноді цим терміном характеризують такі стани, як відрижка, відчуття надмірного газоутворення в кишечнику або метеоризм.

Дисфагія - це розлади акту ковтання (неможливо зробити ковток, порушується просування харчової грудки в глотці і по стравоходу, а також неприємні відчуття, пов'язані із затримкою їжі в цих органах). Причиною можуть бути функціональні звуження (рефлекторний спазм м'язів стравоходу внаслідок порушення його іннервації або при неврозах) чи органічні (рак, рубець). Органічні звуження розвиваються поступово, функціональні виникають періодично при проходженні їжі через стравохід.

Цей метод ін'єкцій дуже поширений. Його застосовують у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при підшкірній ін’єкції, бо м’язи краще, ніж підшкірна основа, постачаються кров’ю та лімфою. Деякі препарати при підшкірному введенні спричинюють біль та погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтратів. У таких випадках застосовують внутрішньом’язовий метод ін'єкцій. Це дає змогу увести більшу, ніж при внутрішньошкірному введенні, кількість препарату - до 10 мл.

Підшкірні ін’єкції набули широкого застосування, бо, по-перше, вони технічно легкі у виконанні, по-друге, існує безліч ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірній основі і добре всмоктуються в підшкірній жировій клітковині. Підшкірні ін'єкції забезпечують відносно швидке (через 15—20 хв) всмоктування лікарських препаратів у загальне коло кровообігу.

Застосовують внутрішньошкірні ін’єкції при виконанні алергійних проб (виявлення різних природних та штучних алергенів), імунологічних проб на туберкульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), ехінококоз (Каццоні), проб на чутливість до антибіотиків, на приховані набряки або гідрофільність тканин (Мак-Клюра-Олдріча), для місцевого знеболювання (інфільтраційна анестезія шкіри) та для вакцинації.

Кандидоз (кандидамікоз, молочниця, моніліаз, поверхневий бластодіоз, соормікоз) - антропонозний мікоз, що характеризується ураженням слизових оболонок і шкіри. Можливі важкі вісцеральні форми, частіше з зараженням легенів і органів травлення. Кандидоз зазвичай виникає ендогенно як наслідок дисметаболічних розладів і дисфункцій імунної системи. Поширений повсюдно, частіше зустрічається в тропіках і субтропіках. У природі сапрофітують на рослинах, овочах, фруктах, особливо на пошкоджених яблуках, грушах, деякі з них є мешканцями організму людини.

• ранній - 3-5 діб
• пізній - 2-3 тижні
• віддалений (реабілітації) - зазвичай від 3 тижнів до 2-3 місяців.