Головна » Статті » Фізіологія » ЦНС

Принцип домінанти

Принцип домінанти. Відомий російський фізіолог О. О. Ухтомський (1875—1942) сформулював принцип домінанти, який є одним з основних принципів діяльності ЦНС:

Домінанта (від лат. dominare — панувати) — це панівні в ЦНС осередки збудження, які змінюють і «підпорядковують» собі в даний момент діяльність інших центрів.

Домінанта формується під впливом різноманітних адекватних стимулів зовнішнього і внутрішнього середовищ організму (виснаження поживних речовин, нагромадження в крові статевих гормонів тощо). Всі ці стимули підвищують збудливість відповідних нервових центрів (харчового, статевого тощо). За рахунок сумації зі сторонніми (індиферентними) стимулами різної модальності в даному центрі формується стійке й тривале збудження, поєднане з гальмуванням інших, пов’язаних з ним, центрів. Так виникають харчова, статева, оборонна та інші домінанти, які значною мірою визначають здійснення саме даного рефлексу, поведінку людини і тварин у даний момент.

Домінантний осередок збудження (будь-який центр) характеризується такими властивостями:

1) підвищення збудливості;

2) стійкість збудження;

3) здатність до сумації збудження (накопичувати збудження за рахунок сторонніх подразнень);

4) здатність гальмувати інші нервові центри і системи рефлексів;

5) здатність тривалий час утримувати збудження по закінченню подразнення, яке його зумовило (іннерція домінанти).

Прикладами домінанти можуть бути наступні спостереження. Подразнення у тварин деяких ділянок кіркової речовини великого мозку, яке звичайно супроводжується згинанням кінцівок, під час акту дефекації або сечовипускання такої реакції не спричиняє. Навпаки, відбувається посилення цих рефлекторних актів. Це зумовлюється тим, що в даний момент центри дефекації або сечовипускання перебувають у стані домінантного збудження, який «притягує» до себе сторонні збудження і виявляє поєднане гальмування інших нервових центрів.

Домінантний стан може виникати і під впливом гормонів, які підвищують збудливість відповідних центрів. Наприклад, у жаб- самців у весняний період відчутно посилюється статевий (охоплювальний) рефлекс під впливом сторонніх (для статевого центра) подразнень (наприклад, при щипанні лапки). У той же час не виникає захисного згинального рефлексу цієї кінцівки.

Явища, які нагадують домінанту, доводиться спостерігати і в клінічній практиці, коли джерела збудження, які виникли в ЦНС, подібно до магніту, «притягують» до себе різноманітні сторонні подразнення, посилюючись за їх рахунок. Так, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії домінантного збудження перебуває харчовий центр, при гіпертонічній хворобі — судиноруховий, внаслідок чого різноманітні збудження (особливо емоційні) призводять до підвищення шлункової секреції або рівня системного кров’яного тиску. Після травми нервових стовбурів нерідко в стані домінантного збудження перебувають центри больової чутливості в таламокортикальних структурах мозку, внаслідок чого посилюється біль у пораненій кінцівці (каузалгія) при різних сторонніх подразненнях (сильному свербінні, доторкуванні до будь-якої частини тіла тощо).

Припинятись домінанта може різними шляхами:

1) унаслідок усунення подразнення або задоволення потреб (біологічної, соціальної), на підставі яких сформувалась домінанта;

2) при виникненні в ЦНС сильнішої домінанти, що гальмує ту, яка є;

3) внаслідок розвитку в домінантному центрі вторинного гальмування.

Завдяки домінанті в ЦНС створюються не стабільні, а динамічні координаційні відносини між нервовими центрами і системами рефлексів. Домінанта відіграє важливу роль у психічній діяльності людини і тварин, значною мірою визначає поведінкові акти в певний момент.

Категорія: ЦНС | Додав: Lolim (11.10.2013)
Переглядів: 6104 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email:
Усі смайли
Подписка:1
Код *: