| Головна » Статті » Фізіологія » ЦНС |
Фонова активність та викликані потенціали.
| Фонова електрична активність спостерігається у всіх відділах центральної нервової системи і при видимій відсутності будь-яких подразнень, що наносяться ззовні. Тому її часто називають спонтанною. Вона проявляється в постійних ритмічних електричних коливаннях. Одним з перших ці спонтанні коливання виявив І. М. Сєченов, який відводив електричні потенціали від довгастого мозку жаби. Характерні для спонтанної активності нервових центрів коливання діапазони електричних потенціалів мають частоту від 10 до 40 в секунду і мають амплітуду при позаклітинному відведенні близько 100 мкв. Частота і амплітуда коливань змінюються залежно від стану центральної нервової системи. Хвилеподібна електрична активність є сумарним виразом різних електричних процесів, що відбуваються в нейронах і синапсах. Тому на підставі її дослідження не можна отримати точного уявлення про інтимні процеси, що відбуваються в досліджуваній структурі мозку. Починаючи з 30- х років, після робіт Е. Едріана, широко застосовується дослідження електричної реакції певної частини центральної нервової системи - ділянок спинного мозку, мозочка, зорових горбів, кори великих півкуль - у відповідь на аферентні імпульси, що виникають при подразненні рецепторів або аферентних нервів. Ця електрична реакція отримала назву викликаного потенціалу. Реєстрація викликаних потенціалів дозволяє з досить великою точністю досліджувати шляхи передачі інформації в різні структури мозку і локалізацію сенсорних систем. Викликані потенціали мають найбільшу амплітуду і найбільш короткий латентний період в тих нервових центрах, куди надходять аферентні імпульси від певної групи рецепторів. Викликані потенціали, що у цих нервових центрах, отримали назву первинних відповідей. Характерна первинна відповідь, як правило, є двофазним потенціалом амплітудою 400- 600мкв. Спочатку реєструється позитивне коливання тривалістю 10-12 мсек; слідом за ним виникає від'ємне коливання тривалістю 15-20 мсек. Первинні потенціали мають певну зону поширення, завдяки чому можна точно визначити зону, в яку надходять певні сенсорні сигнали. По мірі віддалення від цієї зони (фокуса максимальної активності) характер відведених потенціалів змінюється: подовжується латентний період відповіді, зменшується амплітуда окремих його фаз, збільшується їх тривалість, з'являються додаткові коливання. Реєстрація первинних відповідей при подразненні аферентного нерва двома послідовними електричними стимулами при різному їх тимчасовому інтервалі дозволяє виміряти тривалість рефрактерності тих нейронів, від яких відводиться первинна відповідь. Якщо ж подразнювати в різній послідовності різні нерви або рецептори, то можна визначити, чи надходять різні імпульси до однієї і тієї ж групи нейронів, тобто можна встановити, чи є конвергенція аферентних шляхів. Таким же способом можна вивчати взаємодію нейронів, що сприймають різні аферентні сигнали. Крім первинних відповідей, що виникають з найбільш коротким латентним періодом, в нервових центрах, зокрема в різних областях кори і великих півкуль, спостерігається ряд більш пізніх, так званих вторинних відповідей. Останні відрізняються від первинних відповідей своєю, як правило, більш складною конфігурацією і тривалим латентним періодом. Вони особливо чітко реєструються у не наркозованих тварин. Для вивчення активності окремих нейронів і механізму синаптичної передачі використовується мікроелектродне відведення внутрішньоклітинних потенціалів. | |
| Переглядів: 2731 | | |
| Всього коментарів: 0 | |