22:28 Паракринна дія гормонів. Нейрогормони |
| Паракринна дія гормонів Згідно з прийнятим визначенням, гормони - це носії хімічної інформації, що виробляються секреторними клітинами і що виділяються в кров, яка доставляє їх до органу - мішені. Характерна ознака органу - мішені - це здатність зчитувати інформацію, закодовану в гормоні. У деяких випадках інформація може зчитуватися клітинами, що знаходяться в безпосередній близькості від клітини, що секретуює гормон. При цьому гормон просто дифундує через міжклітинний простір до клітини-мішені, тобто не є гормоном в класичному вигляді, оскільки не переноситься кров'ю. Коли такі носії інформації діють на сусідні клітини, їх називають паракринними гормонами або гормонами місцевої дії. Іноді їх називають також тканинними гормонами. Ще раніше ця назва була закріплена за простагландинами, які, як нещодавно встановлено, діють саме таким чином. Тепер ми знаємо, що деякі класичні гормони також можуть діяти паракриновим шляхом, а отже, можуть називатися «тканинними гормонами». На рис.1 проведено порівняння між гормональної та паракринною регуляцією. Зараз вже відомо, що поряд з класичними гормонами існує безліч речовин, що володіють паракринною дією. В принципі до таких речовин можна віднести і класичні нейромедіатори, з тією тільки різницею, що джерелом хімічної інформації в цьому випадку не є спеціалізовані клітини внутрішньої секреції, а нервові клітини. Нейромедіатори не надходять в кров, а дифундують через вузьку синаптичну щілину в бік постсинаптичної нервової клітини. На постсинаптичні мембрані нейромедіатор, як і гормон, зв'язується зі специфічним рецептором.  Рис 1. Різниця між гормональною та паракринною регуляцією. Залозиста клітина А виробляє гормон, який відповідно класичному визначенню доставляється до клітини-мішені кров'ю. Залозиста клітина Б виробляє гормон, що володіє паракринною дією, тобто впливає на сусідні клітини. Цей же гормон може доставлятися до органу-мішені і кров'ю. Рис. 2. Різниця між нейромедіатором, нейрогормоном і паракринним нейрогормоном. Нейрон виробляє якусь речовину. Якщо вона виділяється в синаптичних закінченнях, то відповідає визначенню нейромедіатора. Аксон того ж нейрона може мати колатераль, яка закінчується на кровоносній судині і вивільняє цю ж речовину у кровотік. У такому випадку вона поводиться як нейрогормон. З іншого колатералі аксона та ж речовина дифундує в навколишню тканину і діє на сусідню групу клітин, тобто володіє паракринною дією. Нейрогормони Нещодавно було встановлено, що нервові клітини також можуть виробляти пептидні і білкові гормони і часто виділяють свої секрети в кров, тобто продукують нейрогормони. Таким чином, слід визнати, що великі ділянки центральної нервової системи здатні виконувати ендокринну функцію. У чому ж тоді полягає основна відмінність між гормоном і нейромедіатором? Вона полягає в тому, що нейромедіатор дифундує через синаптичну щілину, тоді як нейрогормон потрапляє в орган-мішень через кровоносну систему. У деяких випадках термінали аксона нервової клітини виділяють вироблену ними речовину у вигляді нейромедіатора, а колатералі аксона того ж нейрона, які закінчуються на кровоносній судині, вивільняють ту ж речовину у вигляді нейрогормона (рис. 2). Оскільки виділені пептиди впливають на активність сусідніх нервових клітин, їх слід також вважати нейромедіаторами. Нейрофізіологічні досліди показали, що нейрони, які виділяють той чи інший класичний нейромедіатор, можуть бути поділені на субпопуляції, що вивільняють різні нейропептиди. Про функції цих субпопуляцій відомо мало. В даний час припускають, що багато нейронів здатні виробляти крім класичних нейромедіаторів один або кілька пептидів. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |